Інфопакет

Наукова та художня література давньогрецькими діалектами (перекладний аспект)

ВБ.1.1

Вибіркова дисципліна для ОП

Другий

2021/2022

11 Семестр

3

ПРН 1. Оцінювати власну навчальну та науково-професійну діяльність, будувати і втілювати ефективну стратегію саморозвитку та професійного самовдосконалення. ПРН 6. Застосовувати знання про експресивні, емоційні, логічні засоби мови та техніку мовлення для досягнення запланованого прагматичного результату й організації успішної комунікації. ПРН 8. Оцінювати історичні надбання та новітні досягнення літературознавства. ПРН 10. Збирати й систематизувати мовні, літературні, фольклорні факти, інтерпретувати й перекладати тексти різних стилів і жанрів (залежно від обраної спеціалізації).

Очна форма

Володіти системою знань нормативної граматики давньогрецької мови, історії давньогрецької мови та літератури.

Мета дисципліни – ознайомлення з історичною генезою і закономірностями розвитку і функціонування, фонетико-морфологічними особливостями давньогрецьких як автентичних, так і штучних діалектів для читання текстів наукової та художньої літератури. Анотація навчальної дисципліни – дисципліна присвячена таким основним проблемам: Етногенез греків та основні класифікації давньогрецьких діалектів. Знайомство з фонетико-морфологічними особливостями давньоіонійського, новоіонійського та аттичного діалектів. Основні фонетико-морфологічні особливості групи дорійських, західногрецьких та еолійських діалектів. Фонетико-морфологічні особливості діалекту койне. Архаїзаторська концепція грецької літературної традиції. Різножанрові та різнодіалектні твори: читання, переклад, лінгвістичний та жанрово-стилістичний коментар.

Звонська Л.Л. Історія грецької мови. К., 2011. Казанский Н.Н. Диалекты древнегреческого языка. Л., 1983. Шантрен П. Историческая морфология греческого языка. М., 1953. Bechtel Fr. Die griechischen Dialekte. Bd. 1-3. Berlin, 1921-1924. Buck C.D. The Greek Dialekts. Chicago, 1995. Thumb A. Handbuch der griechischen Dialekte. 2 Aufl. von E. Kiekers und A. Scherer. Heidelberg, 1989.

Лекції, самостійна робота, практичні заняття, усне опитування та контрольна робота.

Семестрову кількість балів формують бали, отримані студентом у процесі засвоєння матеріалу з усього навчального курсу. Загальна оцінка за семестр складається із балів, отриманих за аудиторну роботу (яка синтезує і самостійну роботу з опрацювання теоретичного матеріалу для підготовки до аудиторної: усні відповіді (доповнення, бліц-опитування) та за самостійну роботу. Усі види робіт за семестр мають у підсумку: • у максимальному вимірі 60 бал., • у мінімальному вимірі 36 бал. Підсумкове оцінювання проводиться у формі іспиту: • максимальна кількість бал. на іспиті - 40 бал., мінімальна кількість бал. (позитивна оцінка), які додаються до семестрових – 24 бал. (60% максимальної кількості бал., відведених на іспит); • на іспиті оцінюються такі результати навчання: ПРН 1.1-1.9; ПРН 2.1-2.4; ПРН 3.1-3; ПРН 4.1-4. • іспит проводиться у формі письмової роботи з відкритими відповідями одне теоретичне питання та одне практичне завдання, кожне з яких оцінюється максимально 20 балами.

Українська