Інфопакет

Джерела до історії становлення та розвитку ісламу

ВК 2.2

Вибіркова дисципліна для ОП

Другий

2021/2022

3 Семестр

4

1. Знати концептуально-теоретичну та фактологічну складову історії формування, основних тенденцій та етапів розвитку ісламу. 2. Вміти працювати з релігійно-філософськими творами мусульманської інтелектуальної традиції. 3.1 Комунікація: навички усної презентації магістрантом результатів джерелознавчого аналізу релігійно-філософських творів мусульманської інтелектуальної традиції. 3.2. Комунікація: навички письмової презентації магістрантом результатів опанування ним інтелектуальної спадщини найвидатніших представників мусульманської релігійно-філософської традиції, розуміння основних етапів та ключових подій в розвитку ісламу. 4. Автономність та відповідальність: довести спроможність самостійно та аргументовано аналізувати проблемні та дискусійні аспекти історії формування, основних тенденцій та етапів розвитку ісламу, обґрунтовувати власне розуміння світоглядних здобутків і прорахунків представників мусульманських релігійно-філософських шкіл.

Очна форма

1. Знати історію традиційного Сходу. 2. Вміти працювати з історичними джерелами ісламського походження. 3. Володіти методологією історичної джерельної критики, історичного аналізу, встановлення причинно-наслідкових зв’язків.

Дисципліна забезпечує розуміння відображеної у відповідних історичних джерелах категоріальної сутності, змісту й чинників розвитку ісламу, місця ісламу у цивілізаційному розвитку суспільств традиційного Сходу.

1. Али-заде А. Исламский энциклопедический словарь. – Ансар, 2007. – 400 с. 2. Ибн Хишам. Жизнеописание Пророка Мухаммада, рассказанное со слов аль-Баккаи, со слов Ибн Исхака аль-Мутталиба (первая половина VIII века): Перевод с араб. Н. А. Гайнуллина. – Москва: Умма, 2003. – 652 с. 3. Ислам: Энциклопедический словарь. – Москва: Наука, 1991. – 315 с. 4. История мусульманства. Самостоятельные очерки, обработки и дополненные переводы из Дози и Гольдциэра А. Крымского: В 2 ч. – Москва: Тип. Варвары Гатцук, 1904. – Ч. 1-2. 5. Махмутов М. И. Мир ислама: прошлое и настоящее. – Казань: АН Республики Татарстан, 2006. – 623 с. 6. Преславний Коран. Переклад смислів українською мовою / Пер. з арабської М. М. Якубовича. – Медіна: Центр короля Фагда з друку Преславного Сувою, 2012. – 998 с. 7. Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. / Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України. – К.: Абрис, 2002. – 742 с.

Методи викладання: лекція, самостійна робота, семінар, тестове екзаменаційне завдання, письмова відповідь на проблемно-аналітичне питання у формі творчого екзаменаційного есе.

Методи оцінювання: письмовий колоквіум з перевірки самостійної роботи студентів, модульна контрольна робота, усне опитування; виконання рефератів з пропущених або недостатньо опанованих семінарських тем, підсумкове оцінювання іспит. Форма проведення іспиту – письмова, види завдань: тестове завдання; завдання, яке потребує розгорнутої відповіді. Оцінюються такі результати навчання студента: навички письмової презентації магістрантом результатів опанування ним інтелектуальної спадщини найвидатніших представників далекосхідної етико-філософської традиції, розуміння основних етапів та ключових подій в розвитку класичної релігійно-етичної думки Китаю і Японії, спроможність самостійно та аргументовано аналізувати проблемні та дискусійні аспекти історії формування, основних тенденцій та етапів розвитку традиційної релігійно-етичної думки Далекого Сходу, обґрунтовувати власне розуміння світоглядних здобутків і прорахунків представників традиційних релігійно-філософських шкіл Китаю і Японії.

Українська