Інфопакет

Перекладацька практика з класичних мов

ВБ.1.8

Вибіркова дисципліна для ОП

Другий

2022/2023

11 Семестр

6

ПРН 1. Оцінювати власну навчальну та науково-професійну діяльність, будувати і втілювати ефективну стратегію саморозвитку та професійного самовдосконалення. ПРН 6. Застосовувати знання про експресивні, емоційні, логічні засоби мови та техніку мовлення для досягнення запланованого прагматичного результату й організації успішної комунікації. ПРН 8. Оцінювати історичні надбання та новітні досягнення літературознавства. ПРН 10. Збирати й систематизувати мовні, літературні, фольклорні факти, інтерпретувати й перекладати тексти різних стилів і жанрів (залежно від обраної спеціалізації).

Очна форма

Знання давньогрецької і латинської мов на фаховому рівні; загальні положення теорії перекладу, способів та прийомів перекладу; володіння базовими навичками мікро- та макроперекладу, вміннями здійснювати адекватний переклад з латинської та давньогрецької мов українською. Міжпредметні зв’язки: успішне опанування курсів «Давньогрецька герменевтика», «Латинська герменевтика», «Методика перекладу античних текстів».

Мета дисципліни – освоєння теоретичних засад перекладознавства, вироблення професійних умінь свідомо обирати перекладацьку стратегію відповідно до жанру і стилю оригінального тексту, закріплення умінь працювати автономно, систематично поглиблюючи знання давньогрецької та латинської мов. Перекладацька практика – це комплексний вид навчання, який здійснюється в рамках підготовки фахівців на здобуття ступеня «магістр» ОП «Класичні студії та західноєвропейська мова». Практика забезпечує набуття студентами професійних перекладацьких умінь у роботі з давньогрецькими та латинськими джерелами, спираючись на сучасні знання граматики, семантики і прагматики класичних мов, навички герменевтики античних текстів, теоретичні засади методики перекладу. У ході практики студенти здійснюють власний письмовий переклад з перекладацьким коментарем. Форма проходження практики – очна та дистанційна. База практики визначається щорічно відповідно до чинних угод з закладами вищої освіти.

1. Базилев В. Н. Основні поняття перекладознавства (вітчизняний досвід) термінологічний словник-довідник / Від. мовознавства; відп. ред. к. філол. н. М. Б. Раренко. М :. ІНІСН РАН, 2010. 260 с. 2. Брандес М. П., Провоторов В. И. Предпереводческий анализ текста: Учеб. пособие. – 3-е изд., стереотип / М. П. Брандес, В. И. Провоторов. – М.: НВИ – Тезаурус, 2001. – 224 p. 3. Кияк Т. Р., Науменко А. М., Огуй О. Д. Перекладознавство (німецько-український напрям) : підручник. – К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2008. – 543 с. 4. Clackson J. A Companion to the Latin Language. - Wiley-Blackwell, 2011. 5. Bakker, Egbert J. A Companion to the Ancient Greek Language, 2010.

Настановна конференція; екскурсія, консультації з керівником практики і куратором; додаткова фахова література; самостійна робота;

Контроль знань здійснюється за системою ECTS, яка передбачає дворівневе оцінювання засвоєного матеріалу, зокрема оцінювання теоретичної підготовки – результати навчання (знання 1.1 – 1.3), що складає 30% від загальної оцінки, та оцінювання практичної підготовки – результати навчання (вміння 2.1-2.4); (комунікація 3.1-3.2); (автономність та відповідальність 4.1-4.4), що складає 70% загальної оцінки. Завершується дисципліна диференційованим заліком. Підсумкова кількість балів з дисципліни (максимум 100 балів) визначається шляхом підсумовування результатів роботи впродовж усіх етапів практики. Студенти, які набрали більше 60 балів, отримують – «зараховано». Студенти, які не набрали кількість балів – 60, отримують – «незараховано», у цьому разі для складання заліку необхідно скласти матеріал за етапами, за якими виникла заборгованість. Повний перелік результатів навчання наведено у робочій програмі дисципліни, оприлюдненій на офіційному сайті Навчально-наукового інституту філології.

Українська мова