Інфопакет

Основи літературного редагування перекладних текстів

ННД.11

Обов’язкова дисципліна для ОП

Другий

2022/2023

1 Семестр

3

ПРН 4. Оцінювати й критично аналізувати соціально, особистісно та професійно значущі проблеми і пропонувати шляхи їх вирішення у складних і непередбачуваних умовах, що потребує застосування нових підходів та прогнозування. ПРН 14. Створювати, аналізувати й редагувати тексти різних стилів та жанрів. ПРН 16. Використовувати спеціалізовані концептуальні знання з обраної філологічної галузі для розв’язання складних задач і проблем, що потребує оновлення та інтеграції знань, часто в умовах неповної/недостатньої інформації та суперечливих вимог. ПРН 20. Усвідомлювати критерії перекладацької майстерності, демонструвати риторичну компетентність у розв'язанні завдань художнього перекладу. ПРН 22. Знати принципи літературного редагування та перекладацьких проєктів та застосовувати на практиці.

Очна форма

До початку вивчення цього курсу студенти повинні знати український правопис, основи теорії, історії, методики й критики перекладу, літературознавства й культурології, порівняльної стилістики англійської та української мов, а також жанрової та індивідуально-авторської стилістики; уміти думати творчо і критично, перекладати художні тексти різного ступеня складності і жанрово-стильового наповнення, у тім числі прозу англомовних письменників різних художніх шкіл та спрямувань, драматургію, кіносценарії художніх стрічок, лібрето, а також поезію відповідно до свого хисту і творчої схильності, писати критико-аналітичні есе про видані переклади, робити порівняльні розбори перекладацьких спроб авторизованих та навчальних перекладів, писати перехресні «внутрішні» рецензії на свої переклади, мати базові навички саморедагування й оформлення тексту, володіти технікою роботи зі словниками та довідниками, зокрема електронними, вести дослідницький пошук.

Метою навчання є формування системи знань та навичок у царині редагування художніх перекладів як належних до мистецтва слова і особливих своєю творчою, естетичною, семіотичною, інтерпретаційною, етичною і розмаїтою мовностилістичною природою, випрацювання умінь усебічно аналізувати текст оригіналу та перекладу для розв’язання складних завдань редактора і саморедактора. Дисципліна спрямована на випрацювання вміння заглиблюватися у виражальну структуру висловлювання задля пізнання тонкощів художнього змісту і передбачає, окрім методів новітніх семіотики, аксіології, герменевтики, психології, також застосування цілого спектру традиційних методів історико-біографічних (генетичних) та естетико-функціональних (рецептивної естетики). Предмет формує відчуття літературного смаку, розбірливість у художньому розмаїтті стилів і фахове кредо редактора художніх перекладів з неодмінною повагою до самобутності і прав автора.

Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К.: Либідь, 1991. –256 с. Губарець В. Редактор і переклад. Основи видавничої роботи з видавничими текстами: Навчальний посібник – Тернопіль: Богдан, 2012. –176 с. Зарицький М. Переклад: створення та редагування. – К. Парламентське видавництво, 2004. – 120 с. Караванський С. Секрети української мови. – Львів: БаК, 2009. – 344 с. Ковганюк С. Практика перекладу. – К. Дніпро, 1968. – 276 с. Кундзіч О. Творчі проблеми перекладу. – К.: Дніпро, 1973. – 264 с. Коломієць Л. Перекладознавчі семінари. Навч. посібник. – У 2 т. – К.: ВПЦ “Київський університет” , 2011. – Т. 1. – 495 с. – Т. 2. – 527 с. Коптілов В. Теорія i практика перекладу: Навч. посібник. – К.: Перун, 2003. – 278 с. Пономарів О. Культура слова: мовностилістичні поради. – К.: Либідь, 2011. – 240 с.

Основними навчальними заходами та методами викладання є індивідуальний (зокрема письмовий у формі критичною есе) та диспутивний груповий (в аудиторії) зіставний розбір множини перекладів з пропонованими правками і обґрунтуванням варіантів тлумачення, редагування чужих перекладів і саморедагування, вправи на міжстильовий тощо) переклад, різні види аналізу перекладу (описовий, контрастивний, жанрово-стилістичний; трансформаційний, компонентний тощо), вивчення й опанування передового досвіду майстрів перекладу, редагування та критики.

Критеріями оцінювання виступають фахові вимоги до перекладача- редактора, відповідні потенційним умовам його майбутньої роботи у видавництві перекладної художньої літератури або фрілансером, а методами –письмові завдання на редагування й саморедагування (24 бали), усні критичні розбори для виявлення, підживлення та корекції фахових навичок та індивідуальних творчих (художніх) схильностей (24 бали), підготовка та презентація групових проектів (20 балів) та творчої роботи (12 балів). Підсумковим способом оцінювання є підсумкова контрольна робота (20 балів). Максимальний розподіл здійснюється за таким алгоритмом: семестровий контроль: 80 балів (80%) та підсумкова контрольна робота – 20 балів (20%). Форма заключного контролю – залік.

Англійська, українська