Інфопакет

Країнознавство Туреччини

ОК 11

Обов’язкова дисципліна для ОП

Другий

2021/2022

2 Семестр

3

Знати етапи історії Туреччини від давнини до сучасності. Знати особливості геополітичного положення Туреччини та їхній вплив на україно-турецькі відносини. Знати тенденції розвитку освітньо-наукової сходознавчої спеціалізації та вміти встановлювати його зв’язок з актуальними проблемами суспільства, науки й ринку праці. Вміти аналізувати теоретичні та методологічні проблеми сучасної історичної та сходознавчої науки, критично оцінювати стан проблем та результати їх останніх досліджень. Вміти аналізувати політичні, економічні, суспільні і культурні події, процеси, явища в країнах та у народів Сходу в контексті глобальної історії. Вміти проводити та представляти самостійне дослідження з проблематики дисципліни. Вміти комунікувати з носіями турецької бізнесової культури. Вміти автономно і відповідально надавати кваліфіковані консультації державним установам і громадським організаціям у питаннях, що пов’язані із історією і сучасністю Туреччини.

Очна форма

Попередні вимоги до опанування або вибору навчальної дисципліни: а) знати: - історичний термінологічно-понятійний апарат, сучасні методи історичного пізнання; - давню, нову та новітню історію турецької держави; - особливості геополітичних позицій Туреччини на світовій арені від давнини до сучасності; б) вміти: - аплікувати одержані знання країнознавчих характеристик Туреччини до аналізу її актуальних політичних, економічних, соціальних, культурних, релігійних проблем; в) володіти методами моніторингу поточних подій з метою складання рекомендацій щодо розбудови україно-турецьких відносин.

Навчальна дисципліна «Країнознавство Туреччини» передбачає деталізоване вивчення країни у проблемно-хронологічному плані по всіх сферах її життєдіяльності від стародавніх часів до сучасних. Особливістю курсу є міждисциплінарний підхід, який залучає можливості, надані не тільки наративною історією, але й політичною, економічною, соціальною (включаючи історію ментальностей, гендерну, історію харчування тощо), історією культури. Своє місце займають релігієзнавство, етнографія і політологія. Структурно дисципліна складається з двох модулів. Перший має назву «Історія Туреччини: політико-економічні аспекти», що детально подає особливості розвитку країни від давніх часів до наших з особливим акцентом на тенденції політичного і соціально-економічного розвитку країни. У другому модулі, названому «Історія Туреччини: духовно-культурні аспекти», йдеться про країнові особливості на двох рівнях – внутрішньому і зовнішньополітичному. Увага приділяється оволодінню магістрами навичками ведення переговорів і справ із турецькими партнерами з урахуванням особливостей їхнього менталітету і бізнес-етикету. Важливе місце займають заняття, присвячені україно-турецьким відносинам із наголосом на узгодження об’єктивних і суб’єктивних факторів впливу.

1. Кримський А. Історія Туреччини: Звідки почалася Османська держава, як вона зростала й розвивалася і як досягла апогею своєї слави й могутності. – Київ-Львів: Олір, 1996. – 288 с. 2. Орлова Т. В. Країнознавство Туреччини: історія і сучасність: [навч. посібник] – К.: Логос, 2012. – 177 с. 3. Орлова Т. В. Турецька Республіка // В кн.: Орлова Т. В. Сучасна політична історія країн світу. – 2-е вид., доп. і переробл. – К.-Ніжин: Видавець ПП Лисенко, 2017 – С. 861-882. – [Електронний ресурс]. 4. Пророченко Н. О. Туреччина: історія, культура, географія: Навч. посібник для вищих навчальних закладів. – К.: Світ знань, 2005. – 232 с. 5. Україна – Туреччина: минуле, сучасне та майбутнє: Зб. наук. праць. – К.: Денеб, 2004. – 632 с. 6. Сергійчук В. І. Україна і Туреччина в історичних взаєминах // Всесвіт. – 1997. – № 3-4. 7. Все о Турции / Ю. В. Белочкина, А. Н. Домановский, О. Б. Кульчинский, И. А. Ловиненко, А. В. Рог, О. Н. Чичинская. – Харьков: Фолио, 2018. – 268 с.

Методи викладання: лекція, семінар, самостійна робота.

Методи оцінювання: усне опитування, контрольна робота з тем, реферат, залік. Критерії оцінювання роботи студентів на семінарах: змістовна доповідь; змістовні доповнення; орієнтування в дотичних питаннях / доповнення; участь у дискусії; відсутня робота студента на семінарі; Критерії оцінювання рефератів: виконано всі поставлені вимоги до реферату, робота містить елементи самостійного дослідження, відображає найважливіші джерела та позицію автора, автор продемонстрував уміння самостійно складати джерельну базу; частково виконані вимоги до реферату, робота має самостійний характер, відображає найважливіші джерела та позицію автора; частково виконані вимоги до реферату, робота має самостійний характер, відображає позицію автора ; частково виконані вимоги до реферату, робота має самостійний характер; робота компілятивного характеру із посиланнями на джерела; автор не дотримався принципів академічної доброчесності. Підсумкове оцінювання: Форма оцінювання – залік.

Українська