Інфопакет

Партійна історія Японії

ОК 6

Обов’язкова дисципліна для ОП

Другий

2021/2022

2 Семестр

3

Знати концептуально-теоретичну та фактологічну складову історії виникнення та еволюції партійної системи Японії. Вміти працювати з базовими конституційними і програмно-політичними документами партійної історії Японії. Комунікація: навички усної презентації магістрантом результатів джерелознавчого аналізу базових конституційних і програмно-політичних документів партійної історії Японії Комунікація: навички письмової презентації магістрантом результатів опанування ним партійної історії Японії у найбільш значимих її проявах, розуміння ним основних етапів та ключових подій в розвитку партійної системи Японії Автономність та відповідальність: довести спроможність самостійно та аргументовано аналізувати проблемні та дискусійні аспекти історії формування, основних тенденцій та етапів розвитку партійної системи Японії, обґрунтовувати власне розуміння ідеологічних і організаційних засад та концептуальної аналітики партійного будівництва в «Країні Вранішнього Сонця»

Дистанційне навчання

1. Знати історію Японії. 2. Вміти працювати з історичними джерелами далекосхідного походження. 3. Володіти методологією історичної джерельної критики, історичного аналізу, встановлення причинно-наслідкових зв’язків.

Анотація навчальної дисципліни: дисципліна забезпечує розуміння історичних процесів виникнення та еволюції партійної системи Японії, її організаційних та ідеологічних засад та специфіки партійного будівництва, ролі політичних партій у формуванні і трансформації японської державності модерної доби, сутності та особливостей сучасного партійно-політичного устрою «Країни Вранішнього Сонця». 1. Партійна історія Великої Японської імперії Дай-Ніхон тейкоку (大日本帝國) Вступ до курсу Розділ 1.1 «Партійна історія Японської імперії в епоху Мейджі» Партійна система Японії на етапі становлення. Політичні партії Японії в умовах формування й утвердження конституційного парламентаризму. Письмовий колоквіум № 1 з перевірки результативності самостійної роботи студентів за розділом «Партійна історія Японської імперії в епоху Мейджі». Розділ 1.2 «Партійна історія Японії в епоху великої імперської експансії» Партійна історія Великої Японської імперії на етапі багатопартійної стабільності. Партійна історія Японії в умовах тоталітарно-мілітарної диктатури. 2. «Партійна історія Держави Японія Ніхон коку (日本国)» Розділ 2.1 «Партійна історія Японії на етапі повоєнної невпорядкованої багатопартійності» Партійна історія Японії в умовах американського окупаційного режиму. Партійна історія Японії в період відновлення державного суверенітету. Письмовий колоквіум № 2 з перевірки результативності самостійної роботи студентів за розділом «Партійна історія Японії на етапі повоєнної невпорядкованої багатопартійності». Розділ 2.2 «Партійна історія Держави Японія «системи 1955 року» Ґоджюґонен-тайсей (55年体制)» «Ліберально-демократична партія» Джіюміншю-то (自由民主党) в умовах «півторапартійного» політичного домінування. Центристські партії Японії в умовах «півторапартійної» політичної системи Ліві партії Японії в умовах «півторапартійної» політичної системи. Радикально-екстремістські партії у повоєнній Японії.

1. Сенаторов А. И. Политические партии Японии: сравнительный анализ программ, организации и парламентской деятельности (1945–1992). – Москва: Вост. лит., 1995. – 352 с. 2. Цветова И. А. Эволюция современной партийно-политической системы Японии. – Москва: ИДВ РАН, 2003. – 199 с. 3. Японцы о Японіи. Сборникъ статей первоклассныхъ японскихъ авторитетовъ, собранныхъ и редактированныхъ А. Стэдомъ / Переводъ съ английскаго М. А. Шрейдеръ и С. Г. Займовскаго. Подъ редакцией, съ предисловіемъ и примѣчаніями Д.И. Шрейдера. – С.-Петербургъ: Просвѣщеніе, 1906. XVIII+587 с. 4. Chang Pin. The Development of Party Politics in Japan. Ottawa: University of Ottawa, 1958. 146 p. 5. Fukui Haruhiro. Political Parties of Asia and the Pacific: In 2 v. Westport (CT): Greenwood Press, 1985. V. 1. Afghanistan-Korea (ROK). 698 p. 6. Funabashi Yoichi, Nakano Koichi. The Democratic Party of Japan in Power: Challenges and failures. London and New York: Routledge, 2017. 206 р.

Методи викладання: лекція, самостійна робота, семінар, тестова залікова робота, письмова відповідь на проблемно-аналітичне питання у формі творчого екзаменаційного есе.

Методи оцінювання: письмовий колоквіум з перевірки самостійної роботи студентів, модульна контрольна робота, усне опитування, виконання рефератів з пропущених або недостатньо опанованих семінарських тем, залік. На семінарах підлягають оцінці: рівень знань та умінь, продемонстрований студентом у відповідях і виступах на семінарських заняттях; активність при обговоренні винесених на заняття питань; аргументована оригінальність і самостійність мислення, виказана студентом при опрацюванні семінарської проблематики. Оцінювання роботи студента на семінарі здійснюється за наступними критеріями: відповідь повна, завершується чіткими аргументованими висновками; відповідь повна, але не всі висновки достатньо чітко сформульовані та аргументовані; відповідь недостатньо повна, висновки недостатньо чітко сформульовані та аргументовані; відповідь недостатньо повна, висновки недостатньо чітко сформульовані та аргументовані, деякі з них помилкові; відповідь неповна, висновки сформульовані нечітко.

Українська