Інфопакет

Вступ до публічної історії

ОК.26

Обов’язкова дисципліна для ОП

Перший

2023/2024

1 Семестр

3

1.1 Знати значення публічної історії для внутрішньої та зовнішньої політики держави: закордонний і вітчизняний досвід 1.2 Знати форми роботи з минулим, орієнтовані на широку аудиторію 1.3. Знати сучасні технології візуалізації історії: теоретичні і практичні аспекти 1.4 Знати основи коммеморативних практик та їх використання в локальній історії, історичній урбаністиці та реконструкторському русі 2.1 Вміти визначати найважливіші тенденції розвитку сучасного суспільства з метою таргетування продуктів публічної історії. 2.2 Вміти створювати історичний продукт на основі принципу кастомізації 2.3 Вміти використовувати теоретичні знання у практиці на засадах креативного консюмеризму

Очна форма

знати: - найважливіші факти, події та процеси історичного минулого українського народу і людства загалом, необхідні для використання у публічній історії; - основні ціннісні орієнтири і досвід, набутий українством в процесі історичного поступу від давнини до сучасності; - основні тенденції розвитку сучасного світу і незалежної України; вміти: - орієнтуватися в історичному часі, встановлювати близькі та далекі причино-наслідкові зв’язки, розглядати суспільні явища в конкретно-історичних умовах; - визначати і застосовувати теоретичні поняття для аналізу й пояснень історичних явищ і подій, розуміти множинність трактувань минулого та зіставляти різні його інтерпретації.

Практична /публічна історія є вельми розвиненим на Заході і новим в Україні напрямком освіти і діяльності, що спирається на принцип міждисциплінарності. Завдання практичної історії – пояснення або презентація історичних знань більш зрозумілими засобами. Беручи участь у створенні продуктів ЗМІ, історичних романів, кіно, серіалів, відеоігор, костюмованих вистав, реконструкцій, перформансів, івентів тощо публічна історія виводить традиційну науку за межі університетів та академічних проектів до широкого загалу. Шлях – поєднання історії і масової культури. За сучасних умов зростання масового інтересу до історії публіка вимагає не тільки видовищності, але й достовірності. Мета публічної / практичної історії – задовольнити людське бажання розважатися і одержувати знання одночасно, не поступаючись при цьому принципами наукової доброчесності.

1. Орлова Т. Актуальність курсу публічної історії для університетської освіти України //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. – 2020. - № 146. – С. 37 – 40. 2. Орлова Т. Публічна історія – нове поле міждисциплінарності //Знання. Освіта. Освіченість. Зб. матеріалів V міжнар. наук.-практ. конф., м. Вінниця, 1 – 2 жовтня 2020 р. – Вінниця: ВНТУ, 2020. – С. 108 – 113. 3. Cauvin T. Public History: A Textbook of Practice. – N.Y.: Routlege Taylor & Francis Group, 2016. 4. Jordanova L. History in Practice. – L.: Arnold, 2000. 5. Kelley R. Public History: Its Origins, Nature and Prospects //American Historical Review. – 1987. – Vol. 92. - № 5 – P. 1162 – 1174. 6. Liddington J. What is Public History? Publics and Their Pasts, Meanings and Practices //Oral History. – 2002. - №1 (30). – P. 83 – 93. 7. Noiret S. Global and International Public History //Public History Weekly. – 2014. - № 2.

Лекція, семінар, самостійна робота, залік.

Контроль знань студента здійснюється за модульно-рейтинговою системою. Загальну кількість балів студента формують семестрові бали, отримані з усіх тем змістових модулів – бали, отримані під час семінарів (усні опитування); за виконання самостійної роботи (реферат); отримані під час модульного контролю (тестові завдання); отримані під час складання підсумкового контролю (залік) за виконання запропонованих завдань. Зміст курсу поділений на 2 змістових модулі. Кожний змістовий модуль включає в себе лекції, семінари, самостійну роботу студентів і завершується рейтинговим контролем рівня засвоєння знань програмного матеріалу відповідної частини курсу. Оцінка успішності знань студентів здійснюється в двох формах: семестрове оцінювання (модульний контроль, усне опитування, реферат) і підсумкове оцінювання (залік). Загальна сума балів – 100 балів (з них: семестрове оцінювання 80 балів; підсумкове оцінювання (залік) – 20 балів).

Українська