Інфопакет

Методика перекладу античних текстів

ОК.13

Обов’язкова дисципліна для ОП

Другий

2022/2023

9 Семестр

3

ПРН 3. Застосовувати сучасні методики і технології, зокрема інформаційні, для успішного й ефективного здійснення професійної діяльності та забезпечення якості дослідження в конкретній філологічній галузі. ПРН 7. Аналізувати, порівнювати і класифікувати різні напрями і школи в лінгвістиці. ПРН 10. Збирати й систематизувати мовні, літературні, фольклорні факти, інтерпретувати й перекладати тексти різних стилів і жанрів (залежно від обраної спеціалізації). ПРН 16. Використовувати спеціалізовані концептуальні знання з обраної філологічної галузі для розв’язання складних задач і проблем, що потребує оновлення та інтеграції знань, часто в умовах неповної/недостатньої інформації та суперечливих вимог.

Очна форма

Володіти елементарними основами граматики та синтаксису давньогрецької та латинської мов, навичками встановлення причиново-наслідкових зв’язків між історичними подіями та здійснення аналізу їх впливу на культурний розвиток, вміннями узагальнювати.

Мета дисципліни – формування у студентів компетентності в перекладі античних текстів: знань з основ теорії перекладу, навичок та вмінь, здатності та готовності перекладу латинських та давньогрецьких автентичних текстів. Анотація навчальної дисципліни. Дисципліна «Методика перекладу античних текстів» належить до переліку обов’язкових освітніх компонентів ОНП «Класичні студії та західноєвропейська мова», є складовою частиною підготовки фахівців до майбутньої професійної діяльності та покликана забезпечити формування у студентів компетентності в перекладі античних текстів: знань з основ теорії перекладу, навичок та вмінь, здатності та готовності перекладу латинських та давньогрецьких автентичних текстів. Дисципліна спрямована на формування у студентів умінь здійснювати якісні переклади різножанрових текстів, застосовувати різноманітні стратегії, прийоми, які роблять античні тексти доступними українському читачеві.

Кияк Т. Р., Науменко А.М., Огуй О.Д. Теорія і практика перекладу. – Вінниця: Нова книга, 2006. − 592с. Комиссаров В.Н. Cовременное переводоведение. – М.: ЭТС, 2002. – 424 с. Давньогрецькі письменники в перекладах та критиці: Бібліографія // Іноземна філологія. – Вип. 20, №8: Питання класичної філології. – С. 128-146. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія. – Л.: ЛДУ, 1983. – 176 с. Кам'янець В.М. Відтворення німецьких власних назв українською мовою // Іноземна філологія. – Вип. 111. – Л.: ЛНУ, 1999. – С. 262-270. Контрастивные исследования оригинала и перевода художественного текста. – Одесса: ОГУ, 1986. – 163 с. Коптилов В.В. Теория и практика художественного перевода. – К., 2002.

Методи викладання: Лекції, самостійна робота, практичні заняття. Форми навчання: творчі завдання (перекладацький проєкт), усна відповідь, доповнення, участь у дискусії, контрольна робота з відкритими відповідями, підсумкова контрольна робота у формі тестів.

Семестрову кількість балів формують бали, отримані студентом у процесі засвоєння матеріалу з усього навчального курсу. Загальна оцінка за семестр складається із балів, отриманих за аудиторну роботу (усні відповіді, доповнення та участь у дискусіях на лекціях і практичних заняттях, контрольна робота з відкритими відповідями), самостійні творчі роботи (перекладацький проєкт) та підсумкову контрольну роботу. Усі види робіт за семестр мають у підсумку: у максимальному вимірі 100 балів, у мінімальному вимірі 60 балів. Підсумкова контрольна робота у формі тестів: РН 1.1-1.3; РН 2.1, 2.3; РН 4.1-4.5 – 12/20 балів. Підсумкове оцінювання: залік. Детальний опис форм, критеріїв, методів та організації оцінювання наведено у робочій програмі дисципліни, оприлюдненій на офіційному сайті Навчально-наукового інституту філології.

Українська мова