Інфопакет

Календарна обрядовість українців

ВК 2.2

Вибіркова дисципліна для ОП

Перший

2021/2022

4 Семестр

3

Знати зміст найважливіших категорій та понять календарної обрядовості. Знати історіографію та джерельну базу з теми. Знати особливості становлення календаря та систем літочислення у Європі. Знати аграрну основу та християнські нашарування у календарній обрядовості українців. Знати основні свята річного циклу в Україні та їхнє обрядове наповнення. Знати зміни у святах річного циклу впродовж кінця ХІХ – початку ХХІ ст. Вміти визначати спільні та відмінні риси у народних святах і обрядах річного циклу різних регіонів України. Вміти визначати причини та наслідки трансформацій української календарної обрядовості. Комунікувати з респондентами, проводячи опитування за заздалегідь розробленим запитальником із традиційної та сучасної календарної обрядовості українців.

Очна форма

Знати: основи матеріальної та духовної культури українців; Вміти: розробити запитальник із духовної культури українців і провести за ним опитування інформаторів; Володіти елементарними навичками аналізу етнографічних джерел,

Навчальна дисципліна “Календарна обрядовість українців” є складовою циклу професійної підготовки фахівців освітнього рівня «бакалавр» на історичному факультеті. Ця дисципліна направлена на формування у студентів уявлення про систему українських народних свят річного циклу. Розглядаються основні поняття календарної обрядовості («свято», «обряд», «звичай», «календар», «традиція», «магія»). Висвітлюється формування систем літочислення у різних народів, поступове удосконалення календаря, пояснюються поняття «юліанський» і «григоріанский» календарі, «старий» і «новий» стилі літочислення. Вивчаються великі свята і так звані «присвятки» зимового, весняного, літнього та осіннього календарних циклів. Значна увага приділяється виокремленню давньої аграрної основи українського календаря та пізніших християнських нашарувань. Подається специфіка відзначення календарних свят та обрядів у різних регіонах України. Простежується трансформація календарної обрядовості українців від ХІХ до початку ХХІ ст, руйнування системи народних свят за радянської доби та їх поступове відродження у наш час.

Борисенко В.К. Традиції і життєдіяльність етносу. На матеріалах святково-обрядової культури українців – К.: УНІСЕРВ, 2000. – 191 с. Воропай О. Звичаї нашого народу. – К., 1993. Гримич М.В. Традиційний світогляд та етнопсихологічні константи українців. – К.,2000. Климець Ю.Д. Купальська обрядовість на Україні. – К., 1990. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. В 3-х книгах, 6-ти томах. – К., 1994. – Кн. 2. Коваль Г. Поетичний універсум календарно-обрядового фольклору українців. – Львів, 2020. – 440 с. Ковальчук Н. Традиційні свята та обряди Рівненського Полісся. Структура, термінологія, географія поширення (середина ХХ ст.). - К.: Арт Економі, 2021. - 328 с. Курочкін О.В. Новорічні свята українців. Традиції і сучасність. – К., 1978.

Завдання (навчальні цілі): формування цілісної системи знань про зимові, весняні, літні та осінні свята українців. У результаті вивчення дисципліни студент повинен засвоїти елементи дослідницької роботи, вміти аналізувати визначати причини та наслідки виникнення, зникнення та зміни окремих обрядодій у святах річного циклу, розрізняти архаїчну язичницьку основу свят і пізніші християнські нашарування, сформувати навички компаративного аналізу календарної обрядовості різних регіонів України, працювати з науковою літературою та комплексом джерел з етнології.

Семестрове оцінювання: Контрольна робота з тем. Реферат з тем. Оцінювання роботи під час семінарських занять. Підсумкове оцінювання: форма оцінювання – іспит; максимальна кількість балів, які може отримати студент – 40 балів; оцінюються такі результати навчання студента: вміння визначати спільні та відмінні риси у народних святах і обрядах річного циклу різних регіонів України, вміння визначати причини та наслідки трансформацій української календарної обрядовості. Форма проведення іспиту – письмова, види завдань – завдання, які потребують розгорнутих відповідей; мінімальний пороговий рівень екзаменаційної оцінки, за якої іспит вважається складеним – 12 балів. Необхідна умова допуску до іспиту: студент не допускається до іспиту, якщо під час семестру набрав менше ніж 20 балів (критично-розрахунковий мінімум). Рекомендований мінімум допуску до іспиту 48 балів.

українська