Інфопакет

Нова історія країн Азії і Африки

ОК 25

Обов’язкова дисципліна для ОП

Перший

2021/2022

5 Семестр

3

Знати основні події і процеси, а також головні історичні постаті в ключових країнах Далекого Сходу і ПівденноСхідної Азії у XVII – ХІХ ст., основні тенденції їхнього розвитку та чинники, що на них впливали, основні події і процеси в ключових країнах Близького і Середнього Сходу та Африки XVII – на початку ХХ ст., основні тенденції їхнього розвитку та чинники, що на них впливали. Вміти усно та письмово характеризувати і оцінювати основні події, процеси і тенденції розвитку ключових країн Далекого Сходу і Південно-Східної Азії на основі аналізу історичних джерел і наукової літератури, чітко, логічно, структуровано і аргументовано викладати свої знання і думки стосовно основних подій в ключових країнах, основних тенденції їхнього розвитку та чинників, чітко і аргументовано викладати своє бачення основних проблем розвитку країн Близького і Середнього Сходу та Африки, логічно та структуровано викладати інформацію на основі аналізу історичних джерел та наукової літератури.

Очна форма

Знати основні процеси і події з історії країн Азії і Африки у попередній історичний період. Вміти визначати особливості розвитку країн Азії і Африки у різних сферах (державного устрою, соціальній, економічній, культурній), порівнювати їх з розвитком країн Заходу. Володіти навичками критики джерел, історичного аналізу, встановлення причиннонаслідкових зв’язків.

Навчальна дисципліна «Нова історія країн Азії і Африки» знайомить студентів з основними подіями і процесами в історії ключових країн Азії і Африки в XVII – кінці ХІХ ст., провідними тенденціями їхнього розвитку і чинниками, що на них впливали, ставить їх у контекст глобальної історії цього періоду, визначає їхні роль і місце в ній. У XVII–ХІХ ст., на відміну від держав Європи, у яких під впливом розвитку капіталізму, особливо у ХІХ ст., відбувалися процеси модернізації і сформувалося індустріальне суспільство, в Азії і Африці зберігався традиційний державний і суспільний устрій. Лише під впливом колоніальної експансії європейських держав вони почали проводити часткові модернізаційні реформи, які сприяли запозиченню і адаптуванню до місцевих умов окремих європейських ідей. Вони стали рушійною силою подальших політичних і суспільних трансформацій в Азії і Африці, та формування національно-визвольних рухів. Простежуються спільні і відмінні характеристики історичного розвитку держав і народів Азії і Африки, різні шляхи, якими вони йшли до національної державності чи відновлення державного суверенітету. Вивчення дисципліни «Нова історія країн Азії і Африки» дозволяє краще зрозуміти становище, у якому перебувають держави і народи Азії і Африки сьогодні, та різноманіття сучасного світу.

Бураков Ю.В. Новітня історія країн Азії та Африки (1945 – 1992). К., 1993. Бабаходжаев М.А. Очерки социально-экономической и политической истории Афганистана (конец ХІХ в.). Ташкент, 1975. Головченко В.І., Рубель В.А. Нова історія Азії та Африки: колоніальний Схід. – К., 2010. Гон М. Новітня історія країн Азії в повоєнний період. Рівне, 2000. Евдокимова А.А. История стран Востока в новое время. Ростов-на-Дону, 2011. Кучменко Е. М. Історико-культурна спадщина країн Азії і Африки в новий час. – К., 1998. Кириченко В.П. Нова історія країн Азії, Африки та Латинської Америки : [навч. посібн.]. – К., 2002. Козицький А. Новітня історія країн Азії та Африки: посібник для студентів іст. і гум. факультетів ун-тів. – Львів, 2004. Лортикян Э.Л. История экономических реформ: Мировой опыт второй половины ХІХ –ХХ вв. Харьков, 1999. Шабанов Ф.Ш. Государственный строй и правовая система Турции в период Танзимата. Баку, 1967.

Завдання (навчальні цілі): формування у студентів розуміння основних суспільних, політичних, економічних і культурних процесів у ключових державах Азії і Африки у XVII – наприкінці ХІХ ст., спільного і особливого у їхньому розвитку, їхнього місця у світовому історичному процесі. У результаті вивчення курсу студенти повинні засвоїти основні процеси, події, тенденції і динаміку розвитку країн Азії і Африки; вміти їх оцінювати і ставити в контекст глобальної історії цього періоду, а також аналізувати, узагальнювати й оцінювати історичні факти, працювати з джерелами і науковою літературою, здійснювати самостійні дослідження в межах дисципліни, чітко і аргументовано викладати свої думки усно і письмово, використовувати отриманні знання для пояснення сучасної історії держав Азії і Африки.

Семестрове оцінювання: Модульна контрольна робота. Відеоробота з тем. Академічне есе з тем. Оцінювання роботи під час семінарських занять. Підсумкове оцінювання: форма оцінювання – залік; Залік. Максимальна кількість балів, яку може отримати студент – 20 балів; оцінюються такі результати навчання студента: знання історичних фактів, розуміння процесів і тенденцій розвитку країн Азії і Африки у XVII – наприкінці ХІХ ст.; вміння з’ясувати причини і простежити хід подій і процесів, визначити їхні головні рушійні сили, встановити причинно-наслідкові зв'язки між конкретними процесами і подіями, оцінити місце і роль країн Азії і Африки у глобальній історії XVII – кінця ХІХ ст. Форма проведення заліку – письмова, у формі двох питань, які потребують розгорнутих відповідей (2 завдання по 10 балів, усього 20 балів). Необхідна умова допуску до заліку: студент не допускається до заліку, якщо під час семестру набрав менше, ніж 40 балів. Рекомендований мінімум допуску до заліку – 48 балів.

українська