Інфопакет

Докази і доказування у кримінальному провадженні

ДВС 10.03

Обов’язкова дисципліна для ОП

Перший

2021/2022

8 Семестр

5

Знати: предмет, завдання та методологію курсу «Доказування і докази у кримінальному провадженні» її місце в системі кримінального процесуального права та теорії доказування і доказів. Знати: доктринальні підходи до розуміння юридичної природи кримінального процесуального доказування і судових доказів та їх методологічного підґрунтя. Знати процесуальні умови нормативну структуру , етапи , предмет, мету . обов’язок і тягар , стандарти та засоби судового доказування у кримінальному провадженні. Демонструвати функцію аргументаційної діяльності як техніку мислення і переконання у структурі доказування. Демонструвати розуміння правової природи судових доказів, здатність аналізувати їх властивості, знати підстави та порядок визнання їх недопустимими. Проводити розмежування між матеріалами що можуть мати доказове значення і судовими доказами як продукту судової діяльності сторін та суду.

Очна форма

Для освоєння навчальної дисципліни студенти повинні володіти такими знаннями та компетенціями: знати основні нормативні міжнародні та ЄС документи щодо забезпечення прав людини у сфері кримінальної юстиції; кримінальне процесуальне право України, вітчизняне чинне законодавство про судоустрій і статус суддів, про оперативно-розшуковоу діяльность кримінальне законодавство; використовувати теоретичні знання за результатами вивчення навчальних дисциплін: «Теорія права», «Кримінальне процесуальне право», «Судоустрій України», «Адвокатура України», «Прокуратура України», "Криміналістика"; вміти аналізувати практику Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України рішення Верховного Суду , судову практику судів загальної юрисдикції; застосовувати набуті навички з кримінального процесу, при проходження практики у прокуратурі та судах володіти навичками роботи з науковою літературою, аналітичними та статистичними матеріалами.

При вивченні дисципліни у студентів формуються уявлення щодо правової, логічної, гносеологічної, психологічної природи доказування у кримінальному провадженні, як різновиду аргументаційної миследіяльності сторони обвинувачення в суді по обґрунтуванню своєї правової позиції. Вказується на обов’язок і тягар доказування . Обґрунтовується нормативна структура і етапи судового доказування, його розбіжності і взаємозв’язок з юридичним пізнанням в стадії досудового провадження. Дається характеристика стандартам доказування. Особлива увага звертається на процесуальний характер формування судових доказів як основних засобів доказування та їх юридичну конструкцію, що включає процедурно-правовий, інформаційний, судово-комунікаційний та фактовстановлюючий сегменти. У зв’язку з цим викладаються критерії для встановлення належності, допустимості, вагомості, достовірності і достатності судових доказів та визнання їх юридично неспроможними.

1. Конституція України від 28 червня 1996 року //– Режим доступу:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр 2.Загальна декларація прав людини. Прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року : – Режим доступу :http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_015 3.Шумило М. Є. Поняття “докази” у Кримінальному процесуальному кодексі України: спроба критичного переосмислення ідеології нормативної моделі // Вісник Верховного Суду України. – 2013. – № 2 (150). – С. 40-48 4. Погорецький М. Теорія кримінального процесуального доказування: проблемні питання // Право України. – 2014. – № 10. – С.12-25. 5.Вапнярчук В. В. Теорія і практика кримінального процесуального доказу-вання. Х. : Юрайт, 2017. 408 с. 6. Панова А. В. Визнання доказів недопустимими у кримінальному провад-женні. Х. : Право, 2017. 256 с. 7. Погорецький М. А. Нова концепція кримінального процесуального дока-зування.Вісник кримінального судочинства. 2015. №. 3. С. 63-79.

Лекція, семінарське (практичне) заняття, самостійна робота студента.

Опитування, дискусія, написання наукової роботи (стаття, тези), іспит. Семестрові форми оцінювання: 1. опитування – до 5 балів; 2. участь у практичному (семінарському) занятті – 1 бал; 3. опрацювання практичних матеріалів – до 5 балів; 4. індивідуальна наукова робота (стаття, тези) – до 20 балів. Максимальний бал, який може бути отриманий студентом за підсумком навчання протягом семестру складає 40 балів. Мінімальний бал, який має бути отриманий студентом за відповідними формами оцінювання складає 24 бали. - підсумкове оцінювання: іспит, що проводиться в усній чи письмовій формі. За результатами складання підсумкової форми контролю (іспит) студент може отримати максимально 60 балів. Підсумкова оцінка за навчальну дисципліну формується шляхом додавання кількості балів, отриманих протягом семестру, та кількості балів, отриманих за підсумковою формою контролю (залік) і така сума балів не може бути меншою за 60 балів.

українська