Інфопакет

Механіка

ОК 7

Обов’язкова дисципліна для ОП

Перший

2021/2022

1 Семестр

7

Результатом вивчення курсу “Механіка” є теоретичні знання основних моделей та законів кінематики та динаміки матеріальної точки та твердого тіла, законів збереження, небесної механіки, коливань та хвиль та спеціальної теорії відносності та використання здобутих теоретичних знань для розв’язку теоретичних та експериментальних задач механіки.

Очна форма

Студент повинен знати: 1. Формулювання основних принципів, законів, формул та рівнянь механіки, і межі їх застосування. 2. Основні методи розв’язування фізичних задач різних типів, основні терміни і моделі, які використовуються при формулюванні задач та їх розв’язуванні. 3. Приклади проявів законів механіки в природі та приклади використання законів механіки в техніці, різних галузях науки, виробництва та повсякденного життя. Студент повинен вміти: 1. Логічно і послідовно формулювати основні принципи і закони механіки. 2. Записувати рівняння руху тіл і систем тіл, вирази для початкових і граничних умов, зв’язків, що обмежують механічний рух тощо як в безкординатній так і в координатній формі. 3. Обґрунтовувати і коректно робити наближення при розв’язуванні рівнянь механіки та аналізі отриманих розв’язків.

1. Механічний рух та поняття простору і часу. 2. Кінематика матеріальної точки та твердого тіла. 3. Закони Ньютона – основа класичної механіки. 4. Рух відносно неінерціальних систем відліку. 5. Імпульс, момент імпульсу, кінетична енергія частинки та системи частинок. 6. Імпульс системи частинок. Рух центру мас. 7. Рух тіла змінної маси. 8. Момент імпульсу системи частинок. 9. Енергія системи частинок. 10. Застосування законів збереження до зіткнення частинок. 11. Динаміка твердого тіла. 12. Закон всесвітнього тяжіння. 13. Коливання та хвилі в механіці. 14. Основи спеціальної теорії відносності.

1. О. В. Слободянюк. Механіка. К., “Київський університет”, 2017. 2. И. Е. Иродов, Основные законы механики, М., ”Высшая школа”, 1985 3. Д. В. Сивухин, Общий курс физики, Механика, М., ”Наука”, 1993. 4. А. Н. Матвеев, Механика и теория относительности, М., ”Высш. школа”, 1986. 5. И. В. Савельев, Курс общей физики, т.1, Механика, молекулярная физика, М., “Наука”, 1982. 6. Л. Д. Ландау, Е. М. Лифшиц, Механика, М., “Наука”, 1965. 7. Ч. Киттель, В. Найт, М. Рудерман, Берклиевский курс физики, Механика, т.1, М., “Наука”, 1983. 5. Дж. Орир, Физика, т.1, М., “Мир”, 1981. 6. Г. Голдстейн, Классическая механика, М., “Наука”, 1965. 8. С. П. Стрелков, Механика, М., “Наука”, 1975. 9. Л. Б. Окунь, Понятие массы (масса, энергия, относительность). Журнал “Успехи физических наук”, 1989, т.158, вып.3, с.313-352.

Лекції, лекційні демонстрації, лабораторны роботи, практичні заняття.

Оцінювання здійснюється за модульно-рейтинговою системою, яка складається із 3 змістових модулів. Система оцінювання знань включає поточний, модульний та семестровий контроль знань. Результати навчальної діяльності студентів оцінюються за 100-бальною шкалою. Форми поточного контролю: оцінювання контрольних робіт, колоквіуму, усних відповідей під час практичних занять, письмових та усних самостійних завдань. Студент може отримати максимально по 10 балів за проміжну та підсумкову контрольні роботи, 20 балів за усні відповіді під час практичних занять, письмові та усні самостійні завдання та 20 балів за колоквіум. Підсумковий контроль проводиться у формі іспиту, під час якого студент може отримати максимально 40 балів. Умовою допуску студента до іспиту є виконання двох умов: отримання мінімум 36 балів протягом семестру та отримання заліку з “Практикуму з механіки”.

Українська