Інфопакет

Комеморативні практики: археологічний аспект

ВК 3.10

Вибіркова дисципліна для ОП

Другий

2021/2022

3 Семестр

3

Знати основний термінологічно-понятійний апарат щодо сучасних комеморативних практик, обмеження, що накладають пам’яткоохоронні вимоги на використання об’єктів археологічної спадщини, основні критерії відбору елементів археологічної спадщини для комеморації, основні моделі використання археологічної спадщини в сучасних комеморативних практиках. Вміти самостійно добирати писемні та археологічні джерела, необхідні для розкриття певної проблеми, співвідносити інформацію писемних джерел з археологічною картиною певного регіону на певний хронологічний відтинок, інтерпретувати археологічні матеріали як відображення економічних та соціальних процесів, визначати фактори, що сприятимуть валорізації археологічної спадщини, презентувати археологічну спадщину в контексті комеморативних практик, створювати концепції використання археологічної спадщини в різних формах комеморації, самостійно розробляти моделі використання археологічної спадщини в контексті сталого розвитку територій.

Очна форма

До початку вивчення цього курсу студенти мають знати історичну та археологічну періодизації; базовий понятійно-термінологічний апарат, що ними послуговуються сфери історичної пам’яті та, зокрема, сфера комеморації; загальні настанови щодо використання музеєфікованих об’єктів археологічної і архітектурно-археологічної спадщини, історичних ландшафтів, а також рухомих артефактів як елементів інформаційно-просвітницької діяльності. Вміти самостійно збирати та інтерпретувати інформацію про історичні процеси та події, а також відображення зазначених процесів в археологічних матеріалах; користуватися сучасними цифровими інструментами для пошуку, збереження та реферування такої інормації. Володіти елементарними навичками критичного аналізу історіографії, критики джерел та історичних реконструкцій на підставі археологічних матеріалів.

Саме явище комеморативних практик як специфічної форми закріплення історичної пам’яті є порівняно недавнім для вітчизняного інформаційного простору. При цьому такі практики здебільшого асоціюються з комеморацією подій та процесів порівняно недавнього минулого. Однак в світовому досвіді апеляція до феноменів модерного часу, середньовіччя і навіть давнини як об’єктів комеморативних практик є доволі поширеним явищем. При цьому незамінним елементом таких комеморацій виступають музеєфіковані археологічні та архітектурно-археологічні пам’ятки, що використовуються не лише як своєрідна інфраструктура для комеморативних заходів. Використовується в комеморативних цілях не лише нерухомі об’єкти археологічної спадщини, а й рухомі артефакти. Разом з цим, особливий статус археологічної спадщини, потребує специфічних підходів до використання її об’єктів в контексті сучасних суспільних потреб. Тому значна увага приділена пам’яткоохоронним настановам, що мають бути враховані за використання археологічних об’єктів у комеморації, та способам валоризації археологічних об’єктів, що враховують ці настанови. Мета дисципліни – познайомити студентів із сучасним світовим і вітчизняним досвідом використання нерухомої та рухомої археологічної спадщини давнини, середньовіччя та модерного часу в різних формах комеморативних практик, а також сформувати навички самостійної розробки проектів комеморації, що спираються на археологічне підґрунтя.

Закон України «Про охорону культурної спадщини». http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1805-14 Закон України «Про охорону археологічної спадщини». http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1626-15 Культурна спадщина України. Правові засади збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища. - К.: Істина, 2002. Основи пам’яткознавства. – К.: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, 2017. Словник-довідник з археології. – К, Наукова Думка, 1996. Nationalism, Politics, and the Practice of Archaeology /ed. Philip L. Kohl & Clare Fawcett/. – Cambridge: Cambridge University Press. 1995. Tarlow, Sarah. Bereavement and Commemoration: An Archaeology of Mortality. – Hoboken: Wiley-Blackwell, 1999.

Завдання сформувати в студентів цілісне уявлення про потенціал археологічної спадщини як елементу комеморації щодо подій та процесів давнини, середньовіччя та модерного часу. В результаті вивчення курсу студенти повинні засвоїти основні сучасні підходи до використання археологічної спадщини в комеморативних практиках; вміти самостійно визначати археологічні об’єкти та артефакти, що придатні для використання у комеморативних практиках; набути здатності аналізувати соціальні запити щодо політики історичної пам’яті та самостійно формувати моделі використання археологічної спадщини в комеморативних практиках, у відповідності до цих соціальних запитів.

Семестрове оцінювання: Письмова робота з тем. Оцінювання роботи під час семінарських занять. Максимальний бал / пороговий бал для отримання позитивної оцінки з відповідної форми контролю. Підсумкове оцінювання – залік. Оцінюються такі результати навчання студента: вміння самостійно визначати джерельну базу, методи дослідження та теоретичні моделі для включення певних елементів культурної спадщини у сучасні комеморативні практики, а також визначати найбільш дієві форми залучення археологічної спадщини до комеморативних практик. Мінімальний пороговий рівень залікової оцінки, за якої залік вважається складеним – 10 балів. Необхідна умова допуску до заліку: студент не допускається до заліку, якщо під час семестру набрав менше, ніж 50 балів (критично-розрахунковий мінімум). Рекомендований мінімум допуску до заліку 60 балів.

українська