Інфопакет

Частина 2. Історія та діалектологія італійської мови

OK 01.02

Обов’язкова дисципліна для ОП

Перший

2024/2025

4 Семестр

4

ПРН 7. Розуміти основні проблеми філології та підходи до їх розв’язання із застосуванням доцільних методів та інноваційних підходів. ПРН 8. Знати й розуміти систему мови, загальні властивості літератури як мистецтва слова, історію італійської мови і літератури і вміти застосовувати ці знання у професійній діяльності. ПРН 12. Аналізувати мовні одиниці, визначати їхню взаємодію та характеризувати мовні явища і процеси, що їх зумовлюють. ПРН 15. Здійснювати лінгвістичний, літературознавчий та спеціальний філологічний аналіз текстів різних стилів і жанрів. ПРН 16. Знати й розуміти основні поняття, теорії та концепції обраної філологічної спеціалізації, уміти застосовувати їх у професійній діяльності ПРН 23. Працювати із сучасною науковою лінгвістичною і перекладознавчою термінологією, володіти метамовою наукового опису.

Очна форма

Успішне опанування циклу теоретичних і практичних дисциплін професійної підготовки, зокрема таких, як «Італійська мова», «Лінгвокраїнознавство італомовного ареалу», «Вступ до романської філології», «Теоретична фонетика».

Мета дисципліни – формування та набуття студентами знань про основні закономірності розвитку італійської мови, періоди історії італійської мови, їх загальноісторичні, соціолінгвістичні та лінгвокультурологічні характеристики, особливості фонетичної, граматичної, лексичної будови італійської мови на різних етапах її розвитку, головні тенденції розвитку італійської мови. Дисципліна належить до переліку обов’язкових дисциплін і викладається в 4 семестрі бакалаврату. Її предметом є вивчення становлення та розвитку основних системних характеристик італійської мови та комплексу мовних і позамовних чинників, які зумовлюють цей розвиток, в діахронічному плані. Дисципліна спрямована на оволодіння теоретичними засадами, які пояснюють основні закономірності розвитку італійської мови, та набуття практичних навичок розуміння та аналізу мовного матеріалу різних періодів історії італійської мови.

1. Abulafia D. I regni del Mediterráneo occidentale dal 1200 al 1500. Roma, Bari: Laterza, 2012. 335 p. 2. Ascoli G.I. Scritti sulla questione della lingua. Torino: Einaudi, 2008. 60 p. 3. Bazzanella C. Dal latino ante all'italiano anzi: la 'deriva modale' // Garcea A. (ed.) Forme di comunicazione nell'epistolario ciceroniano. Torino: Rosenberg, 2003. P. 123-140. 4. D'Achille P. L'italiano contemporaneo. Bologna: Mulino, 2018. 290 p. 5. Dardano M., Trifone P. La nuova grammatica della lingua italiana. Bologna, 1997. 746 p. 6. De Mauro T. Storia lingüistica dell'Italia unita. Roma, Bari: Laterza, 1991. 573 p. 7. Durante M. Dal latino all'italiano moderno. Saggio di storia linguistica e culturale. Bologna: Zanichelli, 1994. 327 p. 8. Lepschy L., Lepschy G. La lingua italiana. Milano: Bompiani, 2002. 232 p.

Заплановані освітні заходи та методи викладання включають лекції, практичні заняття та самостійну роботу студентів. Лекції спрямовані на формування системного уявлення про основні етапи розвитку італійської мови, її фонетичні, лексичні та граматичні зміни в діахронії. Практичні заняття передбачають аналіз історичних мовних явищ, роботу з автентичними текстами різних періодів, виконання вправ із діахронічного та порівняльного аналізу, а також обговорення мовних процесів у контексті культурно-історичного розвитку. Самостійна робота охоплює опрацювання теоретичного матеріалу, підготовку до занять, виконання аналітичних завдань, роботу з науковими джерелами та історичними текстами, а також підготовку індивідуальних повідомлень або презентацій.

Упродовж семестру після лекційних занять із відповідних тем проводяться практичні заняття, на яких здійснюється оцінювання відповідно до видів робіт та форми контролю, описаних у п. 7.1 РПНД. Завершується дисципліна іспитом. Семестрову підсумкову оцінку формують бали, отримані студентом у процесі виконання вказаних видів і форм навчання та отримані на іспиті. Максимальний розподіл здійснюється за таким алгоритмом: 60 балів (60 %) – семестровий контроль і 40 балів (40 %) – іспит. Якщо студент на іспиті набрав менше, ніж 24 бали (тобто 60 % від 40 балів, відведених на іспит), то вони не додаються до семестрової оцінки незалежно від кількості балів, отриманих під час семестру, а в екзаменаційній відомості у графі «підсумкова оцінка з дисципліни» вказується лише кількість балів, отриманих під час семестру.

Італійська, українська