УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ У ХІХ СТ.

Освітня програма: Історія України та культурна антропологія (з поглибленим вивченням іноземних мов)

Структурний підрозділ: Історичний факультет

Назва дисципліни
УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ У ХІХ СТ.
Код дисципліни
ВК 1.7
Тип модуля
Вибіркова дисципліна для ОП
Цикл вищої освіти
Перший
Рік навчання
2023/2024
Семестр / Триместр
7 Семестр
Кількість кредитів ЕСТS
5
Результати навчання
Знати джерела, здобутки історіографії й термінологічно-понятійний апарат з історії українського національного руху пізньомодерного часу, особливості українського націотворення згідно германської та французької концепцій націотворення, варіанти періодизації українського національного руху пізньомодерного часу, особливості входження малоросійських станів до імперської соціальної структури, характерні риси української моделі ідеальної суспільної організації, запропонованої діячами Словʼянського товариства св. Кирила та Методія. Вміти характеризувати особливості українського громадівського руху наприкінці 1850 – на початку 1860-х рр., визначати здобутки київської Старої громади 1860 – 1870-х рр., визначати відмінності між репресивними заходами стосовно української мови в 1860 – 1870-х рр., характеризувати особливості українського національного руху в Західній Україні, характеризувати процес політизації українського руху в Наддніпрянській та Західній Україні.
Форма навчання
Очна форма
Попередні умови та додаткові вимоги
Знати основні методологічні підходи до вивчення курсу, в тому числі сучасні концепції щодо дослідження націоналізму та національних рухів; необхідні визначення та спеціальну термінологію з історії українського національного відродження; джерела та історіографію дослідження українського національного руху; етапи розвитку українського національного відродження; ідеологію та зміст українського національного відродження; регіональну специфіку розвитку українського національного руху; здобутки та результати українського національного руху XIX ст. Вміти визначати особливості сучасних піходів до вивчення націоналізму та національних рухів, використовуючи здобутки вітчизняної, російської та західної історіографії; Володіти навичками джерельної критики, історичного аналізу, встановлення причинно-наслідкових зв’язків.
Зміст навчальної дисципліни
Ознайомлення з джерельною базою й історіографією дослідження історії українського національного руху в останні десятиріччя XVIII – початку ХХ ст. Розкриття світоглядних орієнтирів малоросійської світської та духовної еліти в останні десятиріччя XVIII ст. Висвітлення етапів українського руху на тлі розвитку європейської, окремо польської та російської визвольної думки та польських визвольних традицій у межах боротьби з російською окупацієї. Порівняльна характеристика історіософських поглядів діячів польського й українського визвольних рухів на прикладі праць Адама Міцкевича та Миколи Костомарова. Аналіз світоглядних орієнтирів, архетипічних образів «нового українця», закладених творами Тараса Шевченка, Маркіяна Шашкевича, Івана Франка. Висвітлення програмних засад й філософського обґрунтування руху українських культурників. Розкриття історії та ідейної спадщини діячів українського соціалістичного та націонал-демократичного рухів, національного радикалізму Івана Франка та його впливів на молодь, вивчення історії парамілітарного руху в Західній Україні (січовий та сокілький рухи, формації Січових стрільців). Мета дисципліни – засвоєння студентами комплексу знань з історії розвитку українського національного руху в XIX ст.
Рекомендована та необхідна література
Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст. Франківський період. – К.: Наукова думка, 1992. – 119 с. Касьянов Г. В. Теорії нації та націоналізму: Монографія. – К.: Либідь, 1999. – 352 с. Катренко А.М. Український національний рух XIX ст. В 2 ч. Навчальний посібник для студентів історичного факультету. – К., 1998–1999. – Ч. 1, 2. Катренко А. М., Катренко Я. А. Національно-культурна та політична діяльність Київської громади (60-90-ті рр. ХІХ ст.). – К., 2003. – 180 с. Когут З. Російський централізм і українська автономія: Ліквідація Гетьманщини, 1760–1830. – К.: Основи, 1996. – 317 с. Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців. 1848-1918. – Т.1-2. – Львів, 1926-1927. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. – К., 1994. – Т. 1, 2. Салтовський О. Концепції української державності в історії вітчизняної політичної думки (від витоків – до початку ХХ ст.). – К., 2002.
Заплановані освітні заходи та методи викладання
Завдання (навчальні цілі): ознайомлення з сучасними методологічними підходами вивчення історії національних рухів доби формування модерних націй у Європі; вивчення теоретичних засад розвитку українського національного руху кінця XVIII – початку ХХ ст. і, зокрема, XIX ст.; аналіз джерельної бази та історіографії проблематики історії українського національного руху пізньомодерного часу; визначення етапів розвитку українського національного руху кінця XVIII – початку ХХ ст., принципів відповідної періодизації та головного змісту цих етапів; вивчення ідеології та змісту українського руху в XIX ст.; визначення регіональної специфіки у розвитку українського національного руху в XIX ст.; вивчення малодосліджених сторінок українського руху в межах XIX ст.: здобутки західної історіографії у вивченні теорії та практики національного відродження слов’янських народів і, зокрема, українського національного відродження; ставлення російської та польської інтелігенції до українського відродження.
Методи та критерії оцінювання
Семестрове оцінювання: Контрольна робота з тем. Оцінювання роботи під час семінарських занять. Підсумкове оцінювання: форма оцінювання – іспит; максимальна кількість балів, які може отримати студент – 40 балів; оцінюються такі результати навчання студента: вміння розкрити перебіг українського національного руху пізньомодерного часу; висвітлити особливості національного руху за певних етапів та в межах двох великих регіонів – Наддніпрянщини і Західної України; проаналізувати ідейний доробок і діяльність діячів українського національного руху. Форма проведення іспиту – усно-письмова, види завдань – завдання, які потребують розгорнутих відповідей; мінімальний пороговий рівень екзаменаційної оцінки, за якої іспит вважається складеним – 24 бали. Необхідна умова допуску до іспиту: студент не допускається до іспиту, якщо під час семестру набрав менше ніж 20 балів (критично-розрахунковий мінімум). Рекомендований мінімум допуску до іспиту 36 балів.
Мова викладання
українська

Викладачі

Ця дисципліна викладаеться наступними викладачами

Кафедри

Наступні кафедри задіяні у викладанні наведеної дисципліни