Джерелознавство історії України

Освітня програма: Історія України та культурна антропологія (з поглибленим вивченням іноземних мов)

Структурний підрозділ: Історичний факультет

Назва дисципліни
Джерелознавство історії України
Код дисципліни
ВК 1.2
Тип модуля
Вибіркова дисципліна для ОП
Цикл вищої освіти
Перший
Рік навчання
2023/2024
Семестр / Триместр
4 Семестр
Кількість кредитів ЕСТS
3
Результати навчання
Знати: розуміти та тлумачити історичні джерела з вітчизняної історії Знати: всі види джерел з історії України та їх особливості Вміти: критично аналізувати джерела внутрішнього й зовнішнього походження щодо історії України Вміти: аналізувати історичні джерела, на основі яких здійснюється реконструкція історичних процесів
Форма навчання
Очна форма
Попередні умови та додаткові вимоги
Знати: Головною вимогою до студентів є вміння читати, розуміти та тлумачити історичні джерела з вітчизняної історії, що становлять основу будь-яких історичних студій. Студенти мають навчитися самостійно розбирати кожне джерело і здобувати з нього „факти” методом фахового залучення дежелознавчо-текстологічних знань. Студенти зобов’язані навчитися через джерело проникати у специфіку доби і людини цієї доби, розуміти цю людину й мислити її категоріями та призвичаєннями задля фахового засвоєння автентики історичного минулого. Вміти: Студенти маються вільно володіти матеріалом історичних джерел та всією новітньою історіографією з джерелознавства, орієнтуючись у теоретичних проблемах цієї дисципліни. Студенти через інтерактивне спілкування з викладачами мають випрацювати навички самостійної роботи з джерелами та засвоїти способи аналізу різнопланових історичних документів і пам’яток
Зміст навчальної дисципліни
Курс передбачає ознайомлення студентів із сучасними системами реконструкції, декодування та інтерпретації різновидів джерел з історії України. Мета дисципліни – Дати сучасний рівень наукових знань (на інформативному, інтерпретаційному та науково-дискусійному рівнях) з теоретичного джерелознавства й заакцентувати на особливостях джерел з історії України. Детально схарактеризувати основні групи та види джерел і продемонструвати умови, обставини і мету її складання, що зумовлює принципи їх аналізу та використання в історичних дослідженнях. Заакцентувати увагу на помилковості „споживацького” підходу до джерел (навести конкретні приклади помилок, які зумовлюються таким підходом). Прищепити розуміння того, що за кожним писемним джерелом слід бачити його автора та „споживача” часів створення тексту. Показати можливі системи дешифрування закодованої в джерелах різного типу інформації за допомогою найрізноманітнішого професійного інструментарію історика. Навчити „допитувати” джерела й ставити до них адекватні запитання, попередньо вивчати структуру та особливості джерела, перш ніх використовувати його інформацію. На конкретних прикладах показати значимість „мовчанки” джерел як важливої інформації.
Рекомендована та необхідна література
Богданина О.М. Джерелознавство історії України: теорія, методика, історія. Харків, 2005. Воронов В.І. Джерелознавство історії України. Курс лекцій. Дніпропетровськ, 2003. Мыцык Ю.А. Записки иностранцев как источник по истории Украины /вт. пол. ХVІ – сер. ХVІІ вв./. Днепропетровск, 1981. Мицик Ю.А. Украинские летописи. Днепропетровск, 1978. Наливайко Д. Очима Заходу. Рецепція України в Західній Європі 11-18 ст. К., 1998. Литвиненко М. Джерела історії України 18 ст. – Харків, 1970. Швыдько А.К. Анализ источников по социально-экономической истории Левобережной Украины (вторая половина 17 – первая половина 18 вв.). – Днепропетровск, 1981. Києво-Могилянська академія, кін. XVII – поч. ХІХ ст.: Повсякденна історія: Зб. док. / Упоряд.: О.Ф.Задорожна та ін. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2005. – 530 с.
Заплановані освітні заходи та методи викладання
Завдання (навчальні цілі) Випрацювати у студентів навички самостійної роботи з джерелами та засвоєння способів аналізу різнопланових історичних документів і пам’яток. Привчити до серйозного сприйняття історії як науки, що потребує значної кількості спеціальних знань, занурення у специфіку епохи та регіону, студіювання мов (давньоруської, давньоукраїнської, польської, литовської, англійської, латини) і детального, прискіпливого та вдумливого джерелознавчого аналізу.
Методи та критерії оцінювання
Семестрове оцінювання: Контрольна робота з тем. Оцінювання усних відповідей на семінарських заняттях. Індивідуальне творче завдання з тем. Підсумкове оцінювання: іспит, форма іспиту: письмова. Максимальна кількість балів – 40, пороговий бал – 24. Оцінюються такі результати навчання студентів: теоретичні знання курсу, критичні вміння аналізувати історичні документи та матеріали, здібності до розбору наукової літератури. форма проведення іспиту – письмова, види завдань - завдання білету триступеневі: теоретичне завдання - 30%, практичне завдання - 30%; творче завдання 40%. Мінімальний пороговий рівень екзаменаційної оцінки, за якої іспит вважається складеним – 24 бали. Необхідна умова допуску до іспиту. Рекомендований мінімум допуску до іспиту – 36 балів.
Мова викладання
українська

Викладачі

Ця дисципліна викладаеться наступними викладачами

Кафедри

Наступні кафедри задіяні у викладанні наведеної дисципліни