Інфопакет

Джерелознавство

ОК 27

Обов’язкова дисципліна для ОП

Перший

2023/2024

1 Семестр

3

Знати визначення та зміст поняття історичного джерела, типологію та класифікацію історичних джерел. Вміти розрізняти типи та види історичних джерел, визначати ступінь повноти джерельної інформації.

Очна форма

Знати основні віхи, етапи, періоди розвитку світової й вітчизняної історії, основні документи і джерела, які ілюструють процес становлення та еволюції суспільства й держави як у всесвітньому, так і загальноукраїнському масштабах. Вміти шукати історичну літературу у відповідності з тематикою дослідження. Володіти навичками підбору джерел в різних архівах, бібліотеках, в мережі Інтернет.

Ознайомлення з історією розвитку джерелознавства у вітчизняній та зарубіжній історіографії й науковими результатами дослідницьких шкіл. Розкриття обставин формування джерелознавчих знань в системі історичної науки та гуманітарних знань. Визначення причин, які сприяли плідному розвитку вітчизняного джерелознавства, поповнення джерельної бази історії України достовірними джерелами. Встановлення основних складових джерельної бази історичної науки в цілому та історії України зокрема. Висвітлення ролі джерелознавчої критики та інших методів у процесі пошуку, виявлення та використання джерел в наукових дослідженнях. Знання основних правил і принципів роботи з опублікованими джерелами та неопублікованими (архівними, приватними) документами. Мета дисципліни – сформувати у студентів історичного факультету систему цілісних знань з історії, теорії та практики джерелознавства. Курс націлений на засвоєння студентами теоретичних і практичних засад опрацювання історичних джерел, оволодіння навиками їх пошуку, виявлення, аналізу та використання в наукових дослідженнях.

Богдашина О.М. Джерелознавство історії України: питання теорії, методики, історії. – Вид. 3-є, доп. та перероблене. – Харків, 2008. Войцехівська І.Н. Структура історичного джерелознавства: традиції та сучасні проблеми // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство. Міжвід. зб. наук. праць. – Вип.. 3. – Джерелознавчі дисципліни. – К., 2001. Джерелознавство історії України. Довідник. – К., 1998. Історія в термінах і поняттях: довідник: Навч.посібник. – К., 2014. Історичне джерелознавство: підруч для студ. вищ. навч. закл. / Я. С. Калакура, І. Н.Войцехівська, С.Ф. Павленко та ін. – 2-ге вид., доп. І перероб. – К.: Либідь, 2017. – 512 с.: іл. Калакура Я.С. Українське історичне джерелознавство: традиції і сучасність //Константи. – 1996. - № 2 (5). Макарчук С. Джерелознавство історії України: Навч. посібник. – Львів, 2008.

Завдання (навчальні цілі): полягають у формуванні у студентів цілісної системи знань про теорію та практику роботи з історичними джерелами; в результаті вивчення дисципліни студенти повинні засвоїти елементи джерелознавчої критики, вміти формулювати основне завдання із вивчення певної джерелознавчої проблеми, здійснювати пошук, виявлення та відбір історичних джерел, їх досліджувати та використовувати в науковій роботі у відповідності до вимог джерелознавчої теорії та практики.

Семестрове оцінювання: 1. Контрольна робота з тем ЗМ1 (тест): РН 2.1 — 10 балів/ 6 балів. 2. Контрольна робота з тем ЗМ2 (тест): РН 2.1.— 10 балів/ 6 балів. 3. Індивідуальне завдання (ЗМ1): РН 1.2. - 15 балів/ 6 балів. 4. Індивідуальне завдання (ЗМ2): РН 1.2. - 15 балів/ 6 балів 4.Оцінювання роботи під час семінарських занять (ЗМ1): РН 1.1. - 16 балів/ 12 балів. 5. Оцінювання роботи під час семінарських занять (ЗМ2): РН 2.2 - 14 балів/ 12 балів. 6. Залік РН. 3.1 - 20 балів / 12 балів. * максимальний бал/ пороговий бал для отримання позитивної оцінки з відповідної форми контролю. Підсумкове оцінювання: залік.

українська