Інфопакет

Комплексна дисципліна. Основи текстотворення. Частина 2. Комунікативний аспект текстотворення

ДВС.3.06

Вибіркова дисципліна для ОП

Перший

2021/2022

8 Семестр

4

ПРН 3. Організовувати процес свого навчання й самоосвіти. ПРН 12. Аналізувати мовні одиниці, визначати їхню взаємодію та характеризувати мовні явища і процеси, що їх зумовлюють. ПРН 22.1. На фаховому рівні надавати консультації з дотримання норм літературної мови та культури мовлення. ПРН 22.2. Знати теоретичні засади літературного редагування і коректури. ПРН 22.3. Володіти базовими професійними знаннями і уміннями, необхідним для виконання коректури та літературного редагування творів різних жанрів.

Дистанційне навчання

1. Успішне опанування курсів “Сучасна українська мова”, “Вступ до мовознавства”, “Основні напрями прикладного мовознавства”, “Лексико-граматичний аспект текстотворення”; 2. Знання теоретичних основ синтаксису сучасної української мови; 3. Володіння техніками та методиками традиційного лінгвістичного аналізу одиниць всіх рівнів організації системи української мови, елементарними навичками формального моделювання лінгвістичних явищ.

Мета дисципліни – підготувати фахівців філологічного профілю, які володіють концептуальними засадами комунікативної синтаксичної теорії та практичними навичками текстотворення; удосконалити навички функційного аналізу зв’язного мовлення з урахуванням багатоаспектної його природи, а також виробити уміння диференціювати принципи комунікативно-змістового та формально-граматичного членування речень-висловлень як одиниць тексту. Дисципліна передбачає вивчення основних етапів та сучасних напрямів комунікативної граматики; базових понять комунікативної організації висловлень і тексту; класифікаційні схеми та принципи диференціації висловлень; методи та прийоми комунікативного членування; а також – комунікативну парадигматику.

Арібжанова І. Інверсія як поняття комунікативної граматики //Українське мовознавство. 2019. Вип. 1(49). С.62–83. Вінтонів М.О. Актуальне членування речення і тексту: формальні та функційні вияви. Донецьк, 2013. Загнітко А.П. Лінгвістика тексту: Теорія і практикум. Науково-навчальний посібник. Донецьк, 2006. Загнітко А.П. Теорія лінгвоперсонології : монографія. Вінниця, 2017. Костусяк Н.М. Особливості моделювання реми в монопредикативних конструкціях //Типологія та функції мовних одиниць. 2015. № 1(3). С.81–98. Меркулова Н. Ремоідентифікація в нечленованих висловленнях //Українське мовознавство. 2003. Вип. 28. С. 167–170. Сучасна українська літературна мова: Синтаксис /За заг. ред. І.К. Білодіда. К., 1972. С.431–509. Шевель С.М. Лінгвістичний аналіз тексту: методичні рекомендації. К., 2019.

Для засвоєння курсу “Комунікативний аспект текстотворення” заплановано такі форми навчання, як лекції, семінарські заняття та самостійна робота. Залежно від навчальних завдань і форми навчання передбачено використовувати комплексно традиційні та новітні методи навчання, зокрема – інтерактивні технології (за змішаного типу навчання – онлайн-технології). Дискусійні питання синтаксису потребують проблемного викладу (лекції з елементами дискусії, аналітичні доповіді на семінарському занятті, самостійна пошукова робота); навички комунікативного аналізу текстових одиниць у студентів формуються при виконанні навчальних і дослідницьких завдань (самостійна робота з теоретичними джерелами та мовленнєвим матеріалом, підготовка до презентації доповіді).

Семестрову оцінку (максимальну – 60, мінімальну – 36) формують бали, отримані студентом за такі види робіт: 1. Усні відповіді, доповнення, бліц-опитування: 44/26; 2. Аналітична доповідь: 6/4; 3. Контрольна робота: 10/6. Підсумкове оцінювання проводиться у формі письмового іспиту: 40/24. Іспитовий білет складається із двох завдань: теоретичні тестові завдання (50%); практичне завдання / комунікативний аналіз текстових одиниць (50%); кожне питання оцінюється максимально 20 балами. Максимальні бали (100) студент отримує, якщо у повному обсязі володіє теоретичним матеріалом, демонструє фахове вміння диференціювати комунікативні засоби текстотворення, проявляє самостійність у навчально-дослідницькій роботі; мінімальні бали (60) – якщо студент не в повному обсязі володіє теоретичним матеріалом, не проявляє самостійності в навчально-дослідницькій роботі.

Українська